Українська літературна знаменитість Оксана Забужко розповіла в інтерв’ю щотижневому журналу Корреспондент про політичних гопників і про те, чому ті, хто читає книжки, завжди будуть керувати тими, хто дивиться телевізор.
Організатори фестивалю Meridian Chernowitz у Чернівцях, який пройшов нещодавно, влаштували незвичайну презентацію книжкових новинок – письменники читали свої твори на звичайному продуктовому ринку. Серед них перед рядами занімілих від здивування торговців були відомі автори, в тому числі 51-річна Оксана Забужко. Знаменита письменниця презентувала свою нову книгу – збірник есе та мемуарів “З мапи книг і людей”.
В інтерв’ю Корреспонденту Забужко розповіла, що не вперше представляє свої твори в незвичайному форматі.
“Мені доводилося читати свої вірші і на 20-тисячному стадіоні, перед людьми, які живуть в умовах щоденної громадянської війни, – в колумбійському [місті] Медельїні і перед арабськими біженцями в німецькому притулку. Це було найдраматичніше – всі вони кинулися розповідати мені свої історії, ось де горя було повно! – розповіла письменниця. – А в Чернівцях організатори просто вирішили зламати бар’єр між поезією і вулицею, точніше ринком, і винесли сцену на міський ринок, з радіотрансляцією. Вийшло чудово, публіка оцінила”.
Забужко поділилася думкою, що “українці настільки зголодніли на духовному пайку” шансон – 95-й квартал – шансон “, яким їх годоують радіо і телебачення, що на будь-яке живе і щире слово кидаються, як дистрофік на вітаміни”. “Тому ідею подібних читань можна тільки вітати”, – додає вона.
Нещодавно була оприлюднена інформація, що в Україні видається одна книга на людину за рік, тоді як в Росії – п’ять, у країнах ЄС – сім, у Білорусі – 4,5. Ці цифри, на думку письменниці, демонструють насамперед той факт, що українське книговидання, і без того кволе, з головою провалилося в чорну діру кризи 2008-2009 років.
“З того часу воно, бідне, і марніє, як і вся наша економіка, й одужає не швидко, тому що для цього вже необхідні спеціальні урядові реабілітаційні програми, а сподіватися на таке диво, що [прем’єр-міністр Микола] Азаров із “боярами” цим займуться, не більш реалістично, ніж вірити в польоти рептилій”, – зазначила письменниця.
Вона додає: “І треба чітко розуміти: наше безкнижжя не стільки місцевий прояв глобальних тенденцій, скільки прямий наслідок 20-річного грабіжницько-неосвіченого керівництва наших політичних гопників у сфері культури. А в останній рік всі видавці нарікають на катастрофічне падіння продажів, але це вже наслідок тотального зубожіння населення, коли людям доводиться обирати, купити книгу або їжу дітям”.
Прокоментувала Забужко й тренд нинішніх виборів в Україні – включення письменників до списків кандидатів.
“Не варто забувати, що за політтехнологію “особи замість ідей” пострадянські країни повинні дякувати [російському олігарху] Борису Березовському – саме за цією технологією він свого часу “виготовив” для Росії [президента Володимира] Путіна з відомим сумним результатом. Вибачте, але спочатку повинні бути все-таки ідеї, свого роду бізнес-план, що саме і як ви збираєтеся змінювати в країні, і добре б ще якийсь досвід втілення цього, – вважає письменниця. – Одна справа, коли балотується журналіст, широко відомий завдяки багаторічній громадській активності та партизанській війні на захист Києва. І зовсім інша – коли письменник, який досі ні в яких суспільних ініціативах не помічений, саме, як ви помітили, погоджується позичити своє гучне ім’я для кампанії тієї чи іншої політичної сили, точно так само, як погодився б рекламувати шампунь чи ковбасу “.
“Усе це, звичайно, дуже індивідуально, і серед письменників цілком можуть виявитися здатні політики, чому б і ні? Але вони повинні як мінімум віддавати собі звіт в тому, що зібралися змінювати професію. Якщо не мають наміру служити такими ж фіговими листками на гнилій системі, якими відслужили в 1990-ті, без особливої честі для себе і для країни, письменники старшого покоління”, – сказала Забужко.
