ЛІМ Новини Корпорації

Книжки листопада: свіжий Андрухович

Юрій Андрухович. Лексикон інтимних міст (Meridian Czernowitz)

Ірина Славінська, “Українська правда”

Юрій Андрухович написав нову книжку. Це сталося після мало чи не п’ятирічного літературного мовчання з короткими реінкарнаціями в антологіях.

Ті, хто чекали на роман, можуть розчаруватися збірці есеїстики. Хоча направду я не можу уявити собі такої людини.

Адже Андрухович на всіх читаннях послідовно озвучував фрагменти “Лексикону”. За їхніми мотивами було навіть створено facebook-гру.

Що під палітуркою “Лексикону”?

Технічні характеристики прості. 111 есеїв про країни світу. В алфавітному порядку – за кириличним алфавітом, хоча ігри з латиницею так само присутні.

Про мистецькі характеристики говорити так само просто, але дуже складно.

Насамперед, важко говорити про “Лексикон” як про певну цілісність. Тобто ця книжка не може сподобатися чи не сподобатися вся.

“Лексикон інтимних міст” розпадається на фрагменти. І в цьому його заслуга, задумка і шарм.

Окреслені ландшафти реальних міст надзвичайно фантастичні. Вони поєднані перехресними посиланнями. Голос оповідача (автора?) заграє з читачем. Він обіцяє продовження історії там, її розв’язку сям. Він веде кудись, аби облишити сам-на-сам із трьома царями, скажімо, Кельнського собору.

Але як у історії про паризьку повію вловити рельєф Парижа? І чи наявність селінджерівських качок у Central Park допоможе пізнати Нью-Йорк?

Або, скажімо, в есеї про Київ можна було сто або тисячу разів написати словосполучення “вулиця Михайлівська”. Але “Київ” Юрія Андруховича все одно не схожий на “Київ” як об’єктивну реальність. Все тому, що об’єктивної реальності не існує.

Мені здається, що в цьому стержень читання “Лексикону інтимних міст”. Все як у давньому вірші: “Не їдь до Львова, такого міста немає”.

Композиційно нова книжка Андруховича нагадує атлас світу. Тут разом зшито аркуші з різноманітними картами, які не схожі одна на одну. Лиш іноді фрагмент однієї трапляється на іншій. В той самий час у карт спільна легенда. Та й позначають вони умовно Землю – це пакт між атласом і його читачем.

“Лексикон” – такий самий атлас.

Найліпшу настанову до його читання свого часу озвучив сам Андрухович: “Це таке запрошення для читача – викрий мене, дешифруй. Піймай мене за руку і звинувать. Це ж і є контакт, ми ж усі його прагнемо”.

Окремим смаколиком “Лексикону” можуть бути (не)вигадані оповідки про (імовірно) справжніх людей. Принаймні за кількома ініціалами ховаються дуже і дуже впізнавані цитати та образи.

“Лексикон інтимних міст” сподобається будь-якому любителю цікавої есеїстики. Книжка гарно читатиметься і на ніч у ліжку, і в метро. Це 111 приводів помріяти про мандри та написати власні подорожні нотатки.