Автор: Юлія Марушко
Київ-Чернівці-Берлін
Частина перша
Klein ist der Welt, gross ist Czernowitz
«Я люблю цукерки, плести павутину і ми з татом організовуємо фестиваль», – сказав 5-річний Семен Померанцев на відкритті 2-гого міжнародного поетичного фестивалю. Президент фестивалю, Святослав Померанцев, про свої вподобання не розповів, але планами поділився: «Мета цього історико – лінгвістичного експерименту – повернення Чернівців на культурну мапу Європи».
З 2 по 4 вересня центр Буковини перетворився у місто-слово. В Чернівцях пройшов 2-ий Міжнародний поетичний фестиваль «MERIDIAN CZERNOWITZ». Фестиваль розпочався з лекції «Презентація літератури» у Червоній залі Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича. Лектор Ганс Рупрехт (Швейцарія), який впродовж 30-ти років займається організацією різних культурних заходів, останні 6 років присвятив виключно літературі. Він є ініціатором двох фестивалів в Швейцарії. Ганс Рупрехт зауважив, що про ситуацію в Україні знає мало, тому розповідав про основні форми, які репрезентують літературу публіці у Швейцарії ( будинки літератури, книгарні та незалежні культурні діячі). Також не оминув проблеми, які є в німецькомовному просторі, де поезії, виявляється, живеться непросто. Крім того, що публіку знайти важко, так ще й у Швейцарії не просто залучити спонсорів. Література, у порівнянні з театром та музикою, значно програє. Подорожуючи, Ганс Рупрехт постійно помічає, скільки існує дебатів про європейські фінанси, упереджень стосовно один одного. «Література має шанс повернути дискусію у інше, не фінансове русло. Стати важливою у дискусії про Європу», – зазначив Ганс Рупрехт.
На офіційному відкритті фестивалю було репрезентовано Альманах поезій поетів та митців з Австрії, Ізраїлю, Молдови, Німеччини, Польщі, Румунії, України Швейцарії та Франції MERIDIAN CZERNOWITZ 2011.
Протягом фестивалю кожен знайшов вподобання на свій смак: книголюби могли насолодитися презентацією книг: Ігор Померанцев «Винарні» (Україна/Велика Британія), Богдана Матіяш «Твої улюблені пси та інші звірі», Катерина Бабкіна «Гірчиця», Ірина Вікирчак (Україна) та Мілена Фіндайз (Австрія) «ZeitZug: Czernowitz-Prag-Wien».
Серед спеціальних гостей був Томас Вольфарт, директор-засновник Literaturwerkstatt Berlin.
Діана Клочко, перекладач та видавець, розповіла: «Нещодавно «Українська правда» зробила опитування серед поетів. Україна – це поетична країна, в якої є труднощі з прозовими текстами»». А про певне розчарування молодих поетів розміром книг сказала: «Перші книги Цвєтаєвої та Ахматової були вдвічі меншими».
Протягом фестивалю можна було відвідати фотовиствавку Мілени Фіндайз (Австрія), виставку художньо-поетичних колажів «Секрети» Ірини Хомишин (Україна). Меломани ходили на концерт-виставу «Гуманісти» (учасники Олег Скрипка, Україна) та Лесь Подервянський, Україна). Любителі ска-панк поезії мали змогу не тільки слухати, а й стрибати під тексти Сергія Жадана і музику «Собаки у космосі» ( Україна) у літньому театрі Центрального парку культури і відпочинку ім.Т.Г.Шевченка. Для візуалів була відео – поезія на зовнішніх стінах будинків та у внутрішньому дворі будинку Пауля Целана, поетичні читання і прогулянки містом, любителям чогось міцнішого – сигарно-поетична вечірка та музично-винно-поетичний вечір з Ігорем Померанцевим та Сашком Бойченко, театральний перфоманс за поезією І.Померанцева (Україна Велика Британія) «КГБ та інші вірші»( режисер Олег Мельничук, Україна), незалежна театральна лабораторія. Поезія, музика, відео арт – перформанс «Аперитив» за участі Юрія Андруховича (Україна), Карбідо (Польща, Швейцарія), візуалізація: Арт-Поле/vj-група КУБ (Україна). Любителі нічного життя танцювали на вечірках «Electropoetry». Учасники: ді-джеї Blu Mar Ten (Велика Британія), Kammerton (Росія), TRIAD, dj Soulsurfer (Німеччина) та Unnamed, HeandShe, Miss Sue, FullCasual (Україна), модератор Андре Пашалик (Німеччина).
Частина 2
Україна-не Євросоюз, це внутрішній джихад,
Де на гної і гівні проростають квіти.
Грицько Семенчук (Україна)
Міхаель Августін вже 30 років працює на радіо Бремен. Він є спів-директором міжнародного фестивалю поезії у Бремені, засновник поетичного радіо-телефону. Під час перебування у Чернівцях, Міхаель зрозумів, що Чернівці – не музей, а це живе та юне місто. На фестиваль він привіз свої вірші. Як автор ще ніколи не відчував такого сильного визнання від молодих фанів (схоже було хіба в Індонезії, де разом з індонезійськими, голландськими та німецькими поетами читали вірші в університеті). Міхаель Августін: «Що було для мене особливо важливим у Чернівцях…Те, що я взагалі зміг приїхати в Україну, відвідати Буковину, яка займає таку важливу роль у історії німецької літератури (Celan, Rose Auslander, KarlEmail Franzos, Gregor von Rezzori, Itzig Manger, Aharon Appelfeld). Чернівці – для мене це таке ж магічне місце, як Тімбукту або Александрія. Але також це, звичайно, місто жахів, винищування, вигнання, смерті. Мене вражало відчуття, яке я переживав, гуляючи містом. В останній вечір фестивалюя чув музику, яка була тут до війни. Після концерту я потрапив на перформанс Юрія Андруховича. Поєднання сучасного та минулого – ось що для мене найцікавіше! Радісний дух авторів, яким вже за 80 років і молодь шкільного віку. Це вражає і вселяє надію. Дух фестивалю залишився в думці і в серці.
Молодий поет з Хмельницького Грицько Семенчук живе у Львові. На останньому форумі видавців (який пройшов 14-16 вересня у Львові) він вже сам провів літературний фестиваль. Продовжує Грицько Семенчук: «Коли я приїжджаю на фестивалі, такі як «MERIDIAN CZERNOWITZ», то почуваю себе дуже щасливим. Коли поезія інтегрується у невеликі міста, в яких сидять повні зали – це змушує мене вірити, що у всього що роблю і пишу я є майбутнє».
Частина третя
а я тобі
груди розітру піском
низькою стане
небесна стеля
а ти мені
торкнися чолом в чоло
так і будемо втрьох
жінка
чоловік
І пустеля
Ірина Скрипник (Україна)
Останній день фестивалю був для відео поезії від PoetryFilmFestivalZebra (Німеччина) в корпорації з Німецьким культурним центром Гете-Інститут в Україні. Відео-поетичну премію «Бук» отримала Ірина Скрипник.
Ільма Ракуса, поетеса та письменниця з Швейцарії зазначила: «Мене дуже втішило познайомитися з багатьма молодими авторами та авторками. Відео-поезія – це лише одна з можливостей обходження взаємин зі словом. Є також сполучення Слова і Музики. Особисто мені це подобається найбільше, коли Слово звучить. Починає звучати. Але в наш час існує тренд мультимедійного продукту. Не існує рецепту як представляти . Вибір фільмів показав, яка існує різниця одні були більш розповідними, інші – більш концептуальними. У будь-якому випадку усі виражали ідею».
На міжнародній молодіжній сцені поетів виступали Ірина Вікирчак (Україна), Анета Камінська (Польща), Павло Коробчук (Україна), Андрій Любка (Україна), Тарас Малкович ( Україна), Остап Ножак (Україна), Григорій Семенчук (Україна), Ірина Скрипник (Україна), Юлія Стахівська (Україна), Юдіт Шіфферле (Німеччина), Наталія Єрьоменко (Україна).
На відкритій сцені кожен бажаючий міг прочитати власний вірш. Серед найпоширеніших тем відкритої сцени були віршів про осінь, яка прийшла, про Україну, яка я одна, а також символи журавлини, рідного краю, приправлені римами лози-стовочок , ненька-синочок.
Юрій Андрухович приїхав на фестиваль у ролі прозаїка, а не поета. 11.11.2011 (магія чисел) у Києві, а 14.11.2011 у Чернівцях відбудеться презентація його книги «Лексикон інтимних міст». Розповідає Юрій Андрухович: «Це була пропозиція від фестивалю виступити одним із ведучих молодої сцени. Я погодився, тому що є ті, кого давно знаю, ті, кого високо ціную, з деякими познайомився вперше. Ми якось так банально дивимося в таких категоріях: старші – молодші ( старші повинні протягувати руку молодшим). Мені здається – це дуже умовні моменти. Фізичний вік в цьому сенсі немає значення. Мені ці люди цікаві тим, що вони можливо перші незалежні поети цієї країни. Вони почали своє творче життя в обставинах абсолютної свободи творчості – це не може не переплавитися в хорошу поетичну якість. Все це сильно, цікаво, оригінально – з одного боку це було суцільним задоволенням бути причетним до цього. Молоді поети передусім не бояться подорожей, вони влаштовують собі свої власні життєві пригоди. Що таке бути поетом? Треби жити, ризикувати, власне переживати щось. Вони відкриті до цього, не сидять у своїх закутках, сховавшись від світу і від людей. Вони відкриті – це характерна риса покоління. Вони не бояться спілкуватися іншими мовами, вміють читати, розуміти інші мови, вони стають нормальними. В нас же традиційно українські поети – це майже всі нещасливці, засоромлені, які ховаються від життя, від людей. Існує такий стереотип невдахи, який в очі говорить заздрістно компліментарно, позаочі – тільки негативне. Все це вони успішно подолали – такого образу українського поета вже більше не існує, завдяки покоління, яке прийшло.
Юрію, що Ви могли б порадити тим, хто прийшов на поетичну сцену?
Добре що не звертаються по пораду і я радий що не даю. Я не кокетую, я вважаю що немає ієрархії, щоб хтось комусь щось радив. Я можу порадити не на рівні поетичної творчості, а на рівні технічному: до якого видавця краще занести рукопис або в якого видавця це буде мати кращий шанс – це єдине. А давати поради на творчому рівні – ні.
