З Meridian Czernowitz Чернівці набули статусу європейської столиці сучасної поезії
До ІІІ Міжнародного поетичного фестивалю Meridian Czernowitz вийшла друком книжка «Czernowitz. Черновцы. Чернівці» одного із його засновників — письменника Ігоря Померанцева (нині — редактор російської служби «Радіо Свобода» у Празі). «Це книжка про ауру міста, — зазначив у передмові відомий есеїст Сергій Воронцов. — Аура — це найбільш творча стихія світу. Іноді здається, що не місто чи його жителі породжують ауру — це аура породжує їх. Так у Космосі туманності з часом згущуються в зірки і планети».
«Місто, що живе у моїй душі»
Фестивальна зірка Meridian Czernowitz зародилася саме з аури Чернівців, з міфу про це місто, оповите ностальгійними мелодіями багатьох епох, імперій і культур. Проте найбільш щемливою нотою в його акустичному просторі звучить німецькомовне поетичне слово. Тут, у столиці коронного герцогства Дунайської імперії Габсбургів, де жили євреї, австрійці, німці, українці, вірмени, румуни, колись майже всі розмовляли німецькою, а переважна більшість жителів уважали цю мову рідною. Нею звучала поезія і проза, а найкращі зразки стали класикою німецької, та й світової літератури. Німецькою, до слова, починала писати Ольга Кобилянська.
— Цілком природно, що, найперше, це — фестиваль українсько-німецької поезії, — зазначає Ігор Померанцев. — Meridian Czernowitz тому ввійшов до числа найкращих міжнародних книжкових імпрез, бо його успіх вмотивований історією Чернівців, самою атмосферою міста. Культура — це завжди цитати, відлуння. Загалом питання «поет чи не поет» кожен з’ясовує з Богом. Але нам цікаво і корисно спілкуватися один з одним, зі своїм читачем. Тут ми слухаємо поезію різними мовами, зазвичай розуміючи її без перекладачів, а ще — зустрічаємося з друзями, колишніми чернівчанами, що тепер живуть у різних містах, країнах, на різних континентах. Тобто спочатку ми жили в цьому місті, а нині воно живе в наших душах…
Фестиваль зібрав близько шестидесяти найвідоміших сучасних поетів Німеччини, Австрії, Швейцарії, Ліхтенштейну, Ізраїлю, Польщі, Румунії, Нідерландів, Данії, Італії, Великобританії, США. Серед них — Артур Бекер (Німеччина), Деніель Галай, Орціон Бартана (Ізраїль), Карл Любомирські (Австрія—Італія), а також — Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Андрій Любка, Борис Херсонський, Іван Малкович, Ірена Карпа і багато інших. Знамениті чернівецькі кав’ярні і клуби, концертні сцени, музейні зали, площі і навіть вхідні східці кінотеатрів перетворилися на мистецькі майданчики, де відбувалися поетичні читання, презентації видань, міжнародні книжкові виставки і фотоекспозиції, театральні і музичні перфоманси. За чотири фестивальних дні відбулося близько 50 різнопланових культурних подій. Чернівці повнилися поезією і музикою, просто нічного неба лунали вірші, записи 30-х років з піснями чернівчанина Йозефа Шмідта і вигравав на своїй «золотій» трубі рідному місту диригент джазового оркестру The Big Swingeres — знаменитий джазмен Абрам Агашкін, який живе нині в Ізраїлі.
Перший візит — до «маленького Парижа»
У фестивальні дні до Чернівців завітав Посол Федеративної Республіки Німеччина Крістоф Вайль, аби вручити почесну нагороду — орден «Хрест за заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» Петру Рихлу, професору Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, перекладачеві-германістові. Це було перше відрядження посадовця по Україні.
— Така нагорода символізує досягнення цілого покоління науковців і перекладачів німецької літератури молодої української держави, — сказав у слові-відповіді Петро Рихло. — Найближчими для мене залишаються німецькомовні автори Буковини, особливо Пауль Целан.
Певна річ, гості фестивалю навідалися до будинку, де перед Другою світовою проживав класик сучасної німецької поезії. До речі, Meridian Czernowitz був задуманий саме в образах поетичної думки Целана. Його промова при врученні бюнхерівської премії називалася «Меридіан», що символізувало зв’язок віків, країн, сердець…
Ще однією реалізацією цієї поетичної метафори стало започаткування фестивалем програми для німецькомовних літераторів, поетів і перекладачів.
— Нам допоміг німецький фонд Allianz Kulturstiftung, який підтримує освітні та культурні проекти, що стосуються процесу європейської інтеграції, — повідомила директор фестивалю Ірина Вікирчак. — Тепер щороку, починаючи вже з весни, кілька авторів з ФРН, Австрії та Швейцарії, Люксембургу, а згодом — з Румунії, Польщі, Ізраїлю протягом місяця житимуть і писатимуть у Чернівцях. Ця програма поки що не має аналогів в Україні. Чернівці стали першими, де вона діятиме на зразок багатьох європейських міст.
Чернівці не були б Чернівцями, якби поетичний фестиваль оминув знаменитий Калинівський базар, який на зламі 90-х років минулого століття гримів на весь Радянський Союз і, врешті, у прямому сенсі пробивав «вікно в Європу». «Поети світового рівня у центрі великої торгівлі» (так називався захід) читали свої вірші у гучномовець посеред базарної площі. Їх слухали, їм раділи й аплодували, а Оксані Забужко вдячна пані з «кравчучкою» піднесла в дарунок горнятко зі свіжою малиною. «Після такої віддяки хочеться читати вірші про кохання!» — мовила зворушена письменниця…
Окрім усього, як уже зазначалося, Meridian Czernowitz видає книги. Цього разу презентували твори Оксани Забужко, Юрія Андруховича, Гриця Семенчука, Андрія Любки, Дмитра Лазуткіна та Остапа Сливинського. У його організаторів і на цій царині амбітні плани: стати в доброму розумінні слова монополістами на видання елітної української літератури сучасних авторів.
— Наше місто позначено непересічними здобутками духовної і матеріальної культури, але особливо воно прихильне до володарів слова, — зазначає секретар Чернівецької міської ради Віталій Михайлішин. — Meridian Czernowitz відіграє дедалі помітнішу роль у літературному процесі Європи, стає тим святом, яке завжди з нами. Це унікальна нагода для зустрічей і спілкування авторів, взаємозбагачення культур, активної літературної комунікації, що завжди було притаманне Чернівцям.
АЛГЕБРАЇЧНІ МЕТАФОРИ
♦ До Чернівців з’їхалися поети і туристи з 12 країн світу.
♦ Студенти кафедри соціології Чернівецького університету провели дослідження аудиторії, яка відвідувала фестиваль. Ним більше цікавилися жінки (65% на противагу чоловічих 35%). Основну вікову категорію становила молодь у віці 18—25 років.
Оксана ЗАБУЖКО,
письменниця:
— Я освідчуюсь Чернівцям. Тут чується океанічний гул, перегук культур, їх зливання. Це дуже добра і дуже чернівецька ідея зорганізувати поетичний фестиваль на цьому мистецькому, літературному, загалом життєвому перехресті Європи. Не випадково свою нову книжку есеїстки «З мапи книг і людей» я довірила саме видавництву Meridian Czernowitz, відхиливши кілька дуже привабливих пропозицій. Адже вона також про перегук — книжок і реальності, про те, як навзаєм живуть люди і книжки, про діалог цих світів.
Ольгу Кобилянську обожнювала моя мати. Ми всі, врешті, вийшли з її книжок, а ще — з «Сестер Річинських» Ірини Вільде, яка теж з Чернівців. З першої хвилини фестивалю на його офіційному відкритті у Мармуровій залі Чернівецького університету мене пройняв резонанс поезій, коли почула майже дослівний перегук «Пісні привиду» в автор?ському виконанні данського поета Нільсена з моїм написаним ще 14 років тому «Джазом по-італійськи». Єдиний поетичний простір — це реальність, що особливо відчуваєш у Чернівцях.
НІЛЬСЕН,
відомий данський режисер,
письменник, поет:
— Мені було цікаво, як далеко Чернівці від Копенгагена. Тому я діставався сюди автобусом, потім потягом. До того ж, побачив Україну. Я наче знову народився. Був на багатьох літературних фестивалях: у Берліні, Лондоні, Копенгагені. Вони минають спокійно, монотонно, без особливих емоцій і вражень. Атмосфера Meridian Czernowitz — саме фестивальна і водночас надзвичайно тепла, дружня, ніхто з поетів не вимагає для себе ролі № 1. У цьому поетичному святі бере участь усе місто. Такого відчуття загальності в Європі немає.
Віра КИТАЙГОРОДСЬКА,
поетеса, голова обласного осередку
Спілки письменників України:
— Meridian Czernowitz має бути наповнений чернівецьким змістом і починатися повинен з чернівецької класики: з Кобилянської, Воробкевича, Федьковича. Бо вже коли говоримо про унікальну чернівецьку толерантність, то витримуймо її всебічно. Німецькомовним чернівецьким письменникам і поетам, можна сказати, вельми пощастило: їх твори набули другого життя, широкої аудиторії завдяки Петру Рихлу, його перекладам і науковій діяльності. Але в нас немає зворотного руху, бо немає перекладацької школи, здатної донести прізвища українських письменників до європейського читача. Кожного письменника можна трактувати по-різному, вишукувати геніальні речі, а можна просто не помітити. Я найбільше боюсь ось цього непомічання. Бо в нас загалом у державі є така тенденція — не помічати митців. Тому нам, українцям, зокрема майстрам поетичного слова, треба не чекати, поки помітять, а бути наполегливими, в доброму сенсі навіть агресивними, щоб бути почутими світом.
Василь МАХНО,
український поет, Нью-Йорк:
— У 1979 році я відвідував Чернівці, відтоді залишилися незбутні враження. Такі самі — від фестивалю. Мені є з чим порівнювати. Щороку буваю на 2—3 літературних фестивалях на різних континентах і можу сказати, що чернівецький відповідає світовому рівню. Окрім того, Meridian Czernowitz має баланс між читанням поезій, різними заходами, присвяченими іншим видам мистецтва, — музиці, театру, живопису, фотографії. Це й не дивно, адже самі Чернівці — місто мультикультурне, і мені це імпонує.
