Учасники 2011

Наталя Єрьоменко

поетка, переможиця конкурсу ім. Вадима Коваля

Україна

“Народилася і була вихована у Чернівцях, де й безтурботно живу вже 20 років. Навчалася у гімназії з гуманітаним нахилом, де отримала хоча й канонічну, але досить широку літературну базу. Дуже подобається вчити іноземні мови – зараз вже опанована англійська; німецька та польська опануванню піддаються гірше. На даний момент займаюся отриманням вищої освіти з журналістики та міжнародних відносин у Львові та у Чернівцях відповідно.

В основному, мої захоплення – це література та подорожі. Мені пощастило побувати в багатьох країнах Європи і на досягнутому зупинятися не збираюся. Це стосується також і прочитаних книжок, хоча останнім часом через особливості навчального процесу такі сайти як “Djerelo” та “Refine” складають увесь мій читацький багаж і взагалі білий світ мені затьмили.

Я не пам’ятаю коли я почала писати, але свідомо це все почалося з літературного конкурсу імені Вадима Коваля, на який я потрапила завдяки своїй бабусі. Для мене вечір нагородження переможців взагалі став літературним відкриттям – ніби я сиділа в закритому приміщенні, а хтось встав і відчинив вікно. До того я знала лише літературу  “старої школи”, переважно класиків, а тут дізналася що існує щось свіжіше, молодше, цікавіше, потужніше. Наслухавшись поетів, які читали свої такі інші тексти, я теж захотіла писати щось подібне.

Тому коли подавалася на конкурс у 2008 і 2009 роках то обидва рази ставала лауреатом, а в 2010 вже вийшов альманах, який серед інших вміщував і мої вірші. Двічі брала участь в чернівецьких слемах, першого разу стала переможницею. У 2009 році виступала на Молодій Республіці Поетів в рамках Львівського книжкового форуму видавців, на якому був виданий ще один альманах з моїми віршами. Публікувалася в газеті “Освіта Буковини” та на сайтах “Інша Література”, “Рожевий Слоник” та “Вкурсі”.

Усе в моєму житті відбувається на 80% або через удачу, або через допомогу і вклад інших людей в мене.  Інші 20% – це нахабність і принцип “а, будь що буде”. Тому якось укорінилася в думці, що будь-який митець – це лише провідник, а не джерело. Намагаюся продовжувати писати.”