Ініціативна група Робоча команда MERIDIAN CZERNOWITZ

Святослав Померанцев / Україна

підприємець, громадський діяч,
президент Міжнародної літературної корпорації MERIDIAN CZERNOWITZ
e-mail: pomer@meridiancz.com

Ще кілька років тому я був успішним буковинським бізнесменом і займався постачанням “клімату” – так на діловому жаргоні називають кондиціонери, витяжні труби та інше інтер’єрне обладнання для квартир і будинків. Внаслідок світової економічної кризи я втратив замовлення і ледь не збанкрутував. Довгі години, вільні від праці й заробляння грошей, дозволили мені серйозно подумати про власне життя. Озирнувшись довкола, я зрозумів, що я – людина, позбавлена минулого, тобто родинної та національної пам’яті. Раніше я ніколи не замислювався, де і чому я народився. Отож, я відкрив для себе, що я народився у Чернівцях – місті, на цвинтарях якого поховані моя прабабуся, дід, батько. У цьому ж місті народився мій син Семен. Виходить, що я пов’язаний з Чернівцями життям і смертю. Зрозумівши це, я поглянув на рідне місто іншими очима. Я захотів довідатися, чим воно жило колись, хто його прадіди й прабабусі. До поезії, заради якої організовано цей фестиваль, моє ставлення раніше було байдужим. Але довідавшись, що Чернівці – це місто, в якому вже близько двох століть пишуть вірші різними мовами, я почав принюхуватися, придивлятися до книжок, старих і нових. Можливо, це залунав голос крові: мій прадід був одеським літератором, дослідником історії одеських синагог. Мій дід був чернівецьким журналістом, працював у газеті “Радянська Буковина”. Мій дядько почав писати вірші у Чернівцях і назавжди залишився чернівецьким поетом, хоч би де він потім не жив: у Лондоні, Мюнхені чи Празі. Коли я все це відчув і усвідомив, я прийняв рішення: зробити так, щоб моє місто знову заговорило віршами – все одно, якою мовою чи мовами. Мабуть, усе це звучить патетично, але сподіваюсь, що комізм самої історії прозріння жертви світової економічної кризи зводить нанівець пафос і патетику. Я щасливий, що знову займаюсь постачанням “клімату”, але зовсім іншого, не пов’язаного з будівельним бізнесом. Це клімат поезії, клімат мовного багатоголосся, це інтер’єр Чернівців, завдяки якому моє місто було й залишиться однією з культурних столиць Європи.

Фото Юлії Вебер